День з життя Н

   День був холодний. Вітер співав люті пісні і будив хвилі у морській глибині. Все навкруги мало тихий, але дуже сильний характер, який проникав крізь всі кістки.

    В цю саму хвилину Н зібрав свою сумку і залишив все, що мав. Він покинув всі свої спогади, які мали владу над його життям.

   Він прийшов до моря і став посеред узбережжя, дивлячись на все байдужим поглядом.
Байдуже він дивився на стрімкі хвилі, які мали таку силу, яку мав тільки вітер, який не дозволяв Н твердо тримати рівновагу.
Сонце не дарувало своє проміння вже дуже давно. Ніхто не пам'ятав, на диво, як це, коли ти маєшь чим зігрітися.

   Н дістав паперовий корабель і поклав його на пісок, ближче до води. Через деякий час хвилі дістали це судно і відправили у велике плавання, яке мало складні перешкоди та небезпеку. 
Чайки, що порушували тишу, кружляли над водою, в надії зловити свою жертву. Одна пташка низько підлетіла до кораблика і майже не схопила його своїми кігтями, але в цей момент хвилі стрімко віднесли його в інший бік. Шторм ставав все сильнішим і чайки полетіли геть від крижаної води, що плескалася в різні сторони.

   Корабель мужньо тримався, інколи вода його топила, але він стрімко здіймався на поверхню, долаючи всі підступи свого становища.

   Н подобалася ця картина, хоч зовні він мав зовсім байдужий вигляд і безсердечний погляд. Йому подобалось, бо як він не хотів зізнаватися собі, Н бачив в цьому сильному кораблі своє відображення. Він відчував всією душею, як сильно вони були схожі, долаючи страшний шторм, і, не дивлячись ні на що, залишаючись на поверхні свого морського життя.